Проектні технології в позакласних заходах Педагогічна професія вимагає постійного творчого пошуку, самовдосконалення підвищення професійного рівня. Найбільшою мірою це стосується вчителя інформатики унаслідок безперервної зміни змісту і цілей навчання, зростання рівня комп'ютерної грамотності учнів. Вчителю інформатики необхідно орієнтуватися в проблемах філософії (світосприймальний підхід до вивчення системно-інформаційної картини миру), філології і мовознавства (системи програмування, текстові редактори, системи розпізнавання тексту, засобу комп'ютерного перекладу, системи штучного інтелекту), математики, фізики і економіки (комп'ютерне моделювання), живопису і графіки (графічні редактори, дизайн, системи мультимедіа) тощо. Вчитель інформатики повинен бути широко ерудованою людиною, яка постійно підвищує свою кваліфікацію і рівень знань. Завдання вчителя – розвернути перед поглядом учнів спектр різноманітних видів діяльності, що відповідають їх інтересам і можливостям, заохочувати самостійні пошуки і творчість. Учень повинен мати право вибору, самоствердження, показати свою індивідуальність. Вчитель повинен допомогти йому усвідомити свої здібності, захопити і підтримати. Проте має місце різке розшарування учнів: на тих, хто легко і з цікавістю засвоює програмний матеріал з інформатиці, на тих, хто добивається при вивченні інформатики лише задовільних результатів, і тих, кому успішне вивчення інформатики дається складно. Все це приводить до необхідності індивідуалізації навчання інформатиці, однією з форм якої є позакласна робота.   Позакласна робота — це система занять, заходів і організованого навчання учнів, що проводяться в школах і поза ними під керівництвом учителів, громадськості, органів учнівського самоврядування. Поняття позакласної роботи широке та неоднозначне, воно включає різні за змістом, призначенням, методиці проведення, формам і способам керівництва заняття. Наприклад, засідання наукового гуртка, позакласне читання, проведення шкільних свят і вечорів відносяться до позакласної роботи. Але в одних випадках (гурток, позакласне читання) нею керує вчитель, в інших (організація дозвілля і розваг) вона набуває характеру діяльності учнів на основі самоврядування. У зв'язку з цим виникає необхідність в диференціації поняття «позакласна робота», для чого в педагогічній літературі і практиці використовуються терміни «позанавчальна робота» і «позаурочна робота». Позанавчальна робота – це ті позакласні заняття, які ведуться головним чином в учнівських колективах на основі самоврядування, активності і самодіяльності учнів при направляючій ролі вчителів, класних керівників. Позакласна робота є сукупністю різних видів діяльності, володіє широкими можливостями позитивної дії на учнів і є самостійною сферою навчально-виховної роботи вчителя, яка здійснюється у взаємозв'язку з роботою на уроці. Позакласна робота з інформатики може мати міжпредметний характер через різноманітність можливостей і засобів, що надаються комп'ютером та інформаційними технологіями. Комп'ютерні методи можуть з успіхом застосовуватися у позакласній роботі з інформатики, фізики, іноземних мов, образотворчого мистецтва, географії тощо. Специфіка таких видів позакласної роботи полягає в тому, що відповідні заняття об'єднують учнів з різними інтересами, а ведуть їх вчителі інформатики і викладачі відповідного предмету, оскільки зазвичай вчителі-предметники не володіють у достатній мірі інформаційними технологіями.   Проектна технологія – одна з інноваційних технологій навчання і виховання, яка створює унікальні передумови для розвитку ключових компетенцій і самостійності учнів в осягненні нового, стимулюючи їх природну допитливість і творчий потенціал.. Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом визначеного часу. В позакласній роботі можна використовувати клубну діяльність направлену на залучення до активної творчої діяльності учнів усіх вікових груп, на розвиток надпредметних знань і умінь, освоєння культурних цінностей. Це може бути комп’ютерний клуб, який займається підготовкою різноманітних матеріалів для потреби навчального закладу. Основна діяльність клубу, як правило, направлена на організацію роботи за різними проектами, пов'язаними з професійними, науковими або особистими інтересами його керівника. Так, комп'ютерний клуб може займатися випуском класної (шкільної) газети, представленої у друкарському або електронному вигляді, підтримкою шкільної сторінки у мережі Інтернет, участю в мережних проектах, конкурсах і олімпіадах з інформатики. Проектна діяльність учить вихованців: проблематизації (освоєння проблемного поля і виділення під проблем, формування провідної проблеми і постановка завдань); цілевстановлення і планування змісту діяльності учня; самоаналізу і рефлексії (результативності й успішності у розв’язанні життєвої проблеми); презентації у різних формах; пошуку й відбору актуальної інформації; практичного застосування знань у різних ситуаціях; актуалізації знань; проведення дослідження (аналіз, синтез, висування гіпотези тощо)   Існує багато означень методу проектів. Ось деякі з них. Метод проектів – це: метод планування доцільної діяльності у зв’язку з розв’язанням якогось навчально-шкільного завдання в реальній життєвій обстановці (В.Кільпатрик); система навчання, за якої учні здобувають знання у процесі планування і виконання практичних завдань – проектів, які поступово ускладнюються; узагальнена модель визначення способу досягнення поставленої мети, алгоритму пізнавальної діяльності (Є.Полат); творча діяльність, проблемна за формою представлення матеріалу, практична за формою його застосування, інтелектуально насичена за змістом, яка відбувається в умовах постійного конкурсу думок (І.Зимня); це шлях, пізнання в дії тощо. Навчальне проектування – це комплекс пошукових, дослідницьких, розрахункових, графічних видів робіт, що виконуються учнями самостійно (в парах, групах, індивідуально) з метою практичного чи теоретичного вирішення значущої проблеми. Її розв’язання передбачає використання різних методів і засобів навчання та інтегрованих знань з різних галузей науки, техніки, творчості. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури можна запропонувати таку класифікацію проектів: № Типологічна ознака Тип проекту 1. Домінантна діяльність Дослідницькі. Пошукові. Творчі. Прикладні (практично орієнтовані). Рольові. Інформаційні. 2. Предметно-змістова галузь знань Моно проект (у межах однієї галузі знань). Між предметний проект. 3. Характер координації проекту Безпосередній (жорсткий, гнучкий). Опосередкований (імітує учасника проекту). 4. Характер контактів Серед учасників однієї школи, класу, міста, регіону, країни. Серед учасників різних країн світу. 5. Кількість учасників проекту Особисті. Парні. Групові. 6. Тривалість виконання проекту Короткотермінові. Середньої тривалості. Довготривалі.   На практиці найчастіше мають справу зі змішаними проектами.   За методом або видом діяльності, яка домінує у проекті можна відокремити такі види: 1. Дослідницькі проекти. Потребують чітко продуманої структури, визначеної мети, актуальності проекту для всіх учасників, соціальної значимості, продуманих методів роботи. 2. Творчі проекти. Зазвичай не мають чітко продуманої структури, вона розвивається, підпорядковуючись інтересам учасників проекту. Можна домовитися про бажані результати спільної праці. Оформлені результати можуть бути у вигляді збірника, сценарію, програми свята тощо. 3. Ігрові проекти. Структура таких проектів залишається відкритою до їхнього закінчення. Учасники беруть на себе певні ролі. Результати їхньої роботи можуть визначитися на початку проекту або до його завершення. Наявним є високий ступінь творчості. 4. Інформаційні проекти. Спрямовані на збір інформації, її аналіз та узагальнення фактів. Потребують чіткої структури, можливостей систематичної корекції під час проектної діяльності. До обов’язкових структурних елементів належатимуть: а) мета проекту – результат (стаття, реферат, доповідь, відео матеріали тощо); б) предмет інформаційного пошуку – поетапність пошуку з визначенням результатів – аналітична робота над зібраними фактами – висновки – корекція, у разі потреби – подальший пошук інформації – аналіз нових даних – висновки – оформлення результатів (обговорення, редагування, презентація, зовнішня оцінка). 5. Практично орієнтовані. Відзначаються чітко визначеним із самого початку результатом діяльності учасників проекту, який зорієнтовано на соціальні інтереси самих учасників роботи (газета, документ, відеофільм, звукозапис, спектакль, програма дій, проект закону, довідковий матеріал тощо). Потребують продуманої структури, навіть сценарію діяльності учасників із визначенням функцій кожного. Дуже важливо добре організувати координаційну роботу через обговорення, корекцію спільних дій, презентацію отриманих результатів та можливих способів використання їх на практиці, зовнішню оцінку проекту.   Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни ролі вчителя: він уже перестає бути джерелом знань для учнів і перетворюється на організатора пізнавальної діяльності школярів. У виконанні проектів виділяють три взаємопов’язаних етапи: 1. Організаційно-підготовчий (перед проектний). 2. Пошуковий (власне проект). 3. Підсумковий (пост проектний, або заключний).   Проектна діяльність завершується реальним практичним результатом. Матеріали дослідження оформляються у вигляді альбому, збірника, плану-карти, фільму, виставки, путівника тощо. Відбувається публічний захист проекту (презентація). За підсумками роботи здійснюється ґрунтовний аналіз проектних дій та виготовленого продукту. Якщо потрібно, пропонуються корективи, діється оцінка, виробляються пропозиції та рекомендації щодо можливого використання проектного продукту.   Основне завдання проектів – озброєння дитини інструментарієм для вирішення проблем, пошуку та досліджень у життєвих ситуаціях. Цінність проектної системи навчання полягає в тому,  що вона орієнтує учнів на створення освітнього продукту, а не просте вивчення навчального матеріалу за темою. Школярі індивідуально або в групах протягом певного часу виконують пізнавальну, дослідну, конструкторську або іншу роботу за темою,  що задана. Їхнє завдання – отримати новий продукт, вирішити наукову технічну або якусь іншу проблему. Освітній проект – це форма організації занять, яка передбачає   комплексний характер діяльності усіх його учасників щодо отримання освітньої продукції за певний проміжок часу – від одного уроку до декількох місяців.