Шляхи вдосконалення професійної майстерності вчителя   Хто не хоче відставати, мусить рухатися вперед, і не зупинятися, досягнувши вершини, а підійматися вище. У цьому полягає основна місія сучасного учителя... Самоосвіта педагога – це провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні, поширенні й поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самоосвітньої роботи, спрямованої на саморозвиток та самовдосконалення особистості, задоволення власних інтересів і об’єктивних потреб освітнього закладу. Вдосконалюватися, на мою думку, потрібно все життя. Ми, педагоги-практики, найчастіше орієнтуємося на свій досвід. І тому для нас величезний інтерес представляє наука. І чим більше пізнаєш, тим більше розумієш, скільки ще корисного можна почерпнути для себе. Педагог-професіонал завжди шукає найоптимальніші шляхи для підвищення якості навчання та розвитку інтересу до предмета. Сьогодні дуже важливо, щоб учитель був творчою, саморозвиненою особистістю. Адже саме Учитель має великий вплив на формування світогляду Людини, яку він навчає. Сучасний вчитель – це професіонал, він має бути і артистом, і художником, і письменником, і співаком, але при всьому цьому завжди залишатися і учнем. Хороший учитель постійно повинен продовжувати вчитися: вчитися працювати над собою, вчитися спілкуватися  з дітьми, вчитися готуватися до уроку. Вчитися, вчитися, вчитися… Педагогічна діяльність подібна до мозаїки - образ складається з шматочків, кожен з яких необхідно підібрати по кольору, формі, розміру. Праця кропітка, трудомістка: не завжди частинки співпадають. Іноді доводиться все перекладати по - новому. Вдосконалення якості навчання та виховання в сучасній школі безпосередньо залежить від рівня підготовки педагога. Суспільство завжди висувало і буде пред'являти до вчителя найвищі вимоги. Для того, щоб вчити інших, потрібно знати більше. Учитель повинен знати не тільки свій предмет і володіти методикою його викладання, а й бути обізнаним з іншими науками, різними сферами суспільного життя, орієнтуватися в сучасній політиці та економіці. Учитель повинен вчитися всьому постійно, тому що перед ним кожен рік змінюються тимчасові етапи, поглиблюються і навіть змінюються уявлення про навколишній світ. Що таке професійне становлення педагога? Як довго проходить цей процес? Результатом професійного становлення будь-якого суб'єкта діяльності є його професійна майстерність. Ні для кого не секрет, що протягом життя людині доводиться змінювати поле діяльності, не завжди вибір, зроблений після закінчення школи, буває усвідомленим. Але, так чи інакше, будь-яка робота вимагає розвитку певних навичок. Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Тому професійне зростання також можна назвати і пошуком свого шляху, набуттям власного голосу. Для мене план професійно-особистісного розвитку (ведення особистих папок самоосвіти) направлений на отримання  таких знань, які б сприяли розширенню освіченості у своєму предметі, підвищенню ефективності навчання предмету, сприяли б виробленню нових педагогічних прийомів і методик, розвитку творчого потенціалу у професійній діяльності. Створюючи модель програми професійно-особистісного саморозвитку, ми виходимо з того, що сьогодні суспільству потрібні ініціативні й самостійні фахівці, здатні постійно вдосконалювати свою особистість і діяльність. Займаючись самоосвітою згідно особистого плану саморозвитку, нашими вчителями досягнуто певних результатів у роботі, які показують, що у наших учнів формується нова система знань, умінь і навичок, розвивається самостійність, виникає інтерес до різних наук, а це все сприяє підвищенню ефективності навчання учнів. Види діяльності в процесі самоосвіти, які сприяють нашому професійному зростанню як вчителя: -  систематичний перегляд певних телепередач; - читання методичної, педагогічної та предметної літератури; - огляд в Інтернеті інформації з методики викладання предметів, педагогіки, психології, педагогічних технологій; - розв’язування олімпіадних завдань, тестів, питань ЗНО, кросвордів та інших завдань підвищеної складності або нестандартної форми; - відвідування семінарів, тренінгів, конференцій, уроків колег; - дискусії, наради, обмін досвідом з колегами; - систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації; - організація гурткової та позакласної діяльності з предмету; - вивчення інформаційно-комп'ютерних технологій; - відвідування предметних виставок та тематичних екскурсій з предмету при проходженні курсів; - спілкування з колегами в школі, районі, області та в Інтернеті; - членство у радах різного рівня та журі конкурсів певних етапів; - вивчення й узагальнення досвіду. Зміст поняття професійної компетентності вчителя включає три аспекти якостей і властивостей особистості: - професійно-особистісний, пов'язаний з освоєнням і розвитком професійних знань і умінь, інтелектуального потенціалу та емоційно-вольової сфери; - професійно-діяльнісний, пов'язаний з розвитком особистості і створенням умов для її саморозвитку; - професійно-творчий, пов'язаний з готовністю вчителя до сприйняття та реалізації інноваційних ідей, нової інформації, умінням оволодіти новими технологіями. Такий підхід дозволяє сформувати модель розвитку професійної компетентності в умовах додаткової педагогічної освіти як цілісну, динамічну систему, яка включає діагностичний, інформаційно-мотиваційний, проектно-організаційний і узагальнюючий етапи. На діагностичному етапі відповідаємо на питання: чи знаємо  це і навіщо нам це треба знати, визначаємо потреби, інтереси, труднощі в практичній професійній діяльності. На інформаційно-мотиваційному етапі результатом роботи є пробудження інтересу до особливостей своєї «Я-концепції» і свого професійного розвитку, причин і джерел своїх практичних труднощів. На проектно-організаційному етапі вибудовуємо індивідуальну перспективну програму професійного розвитку і саморозвитку. На узагальнюючому етапі завершальним моментом є готовність до самореалізації у своїй практичній діяльності отриманих знань, рекомендацій, оцінка ступеня значущості отриманої інформації. Компоненти готовності педагога до самоосвіти: - когнітивний (базова культура особистості, професійні знання та вміння їх застосовувати); - мотиваційний (усвідомлення особистої і суспільної значущості неперервної освіти); - організаційний (вміння вибрати джерела пізнання і форми самоосвіти); - морально-вольовий (допитливість, критичність, працездатність)   Сучасний вчитель - це інформаційно компетентний вчитель. В умовах стрімкого розвитку суспільства та інформаційно-комунікаційних технологій самоосвіта вчителя є невід'ємною складовою його професійного росту. Одним з таких напрямків самоосвіти для мене є використання сервісів Веб 2.0. Знайомство із соціальними сервісами Веб 2.0 надає змогу не лише оволодівати знаннями і вміннями в галузі ІКТ, а й засвоїти, як використовувати ці технології в шкільному кабінеті, в управлінні навчальним процесом, включати їх в загальний педагогічний процес, найкращим чином намагаюся передавати учням свої власні знання, використовуючи інноваційні педагогічні, інформаційно-комунікаційні технології. З їх допомогою сучасні школярі можуть ефективніше реалізувати себе в пошуковій та проектній діяльності. А тому, саме сервіси Веб 2.0 необхідно активно освоювати педагогам і впроваджувати їх у професійну педагогічну діяльність.   Сучасну освіту  навряд чи вже можна уявити без глобальної мережі: блогів, соціальних мереж,  хмари сервісів будь-якої пошукової системи (Яндекс, Google і т.д.), Вікіпедії і подібних їй ресурсів. Технології Web 2.0 міцно закріпилися в нашому повсякденному житті як засоби комунікації (соціальні мережі: Facebook, Twitter, Вконтакте), швидкого пошуку потрібної інформації, засоби «колективного авторства» (Wiki, блоги). Сьогодні новий контент створюється мільйонами людей. Вони, як мурахи в загальний мурашник, приносять у мережу нові тексти, фотографії, малюнки, музичні файли. Завдяки розвитку мережних сервісів ми маємо можливість спостерігати інтелектуальну діяльність інших людей не в умовах експерименту, не надокучаючи їм питаннями. Ми можемо тепер не тільки читати тексти і звіти, що вони пишуть, але і спостерігати, як вони шукають інформацію, класифікують створене і знайдене, можемо використовувати і копіювати невеликі фрагменти дій, які щодня виконують у мережі інші люди. У результаті повторення простих операцій ми поступово переймаємо способи діяльності людей, які вміють і знають більше, ніж ми. Таким чином, значна частина сервісів мають властивості, що дозволяють ефективно використовувати їх у навчальному процесі практично на всіх рівнях. Великою перевагою сервісів WEB 2.0 є їхня доступність, дружність і безкоштовність. Глобальна мережа Інтернет надає значні можливості для вивчення інформатики. Інтернет у моїй роботі виступає у ролі  джерела інформації, яку я можу знайти у мережі і застосувати її у професійній діяльності; у ролі помічника, який допоможе відпрацьовувати деякі навички on-line, організувати спілкування на уроці у реальному часі або по електронній пошті, залучити учнів до проектної діяльності, конкурсів, олімпіад; інструмента, за допомогою якого можу розробити власне дидактичне забезпечення уроку. Можливості технології Web 2.0 я широко застосовую у своїй педагогічній практиці для ефективного навчання інформатиці У наш час швидких технологічних змін та інновацій дуже важливо отримувати найсвіжішу інформацію про застосування нових рішень та підходів в освіті, вдосконалювати власні педагогічні навички, передавати нові знання учням та бути лідером у своїй сфері.